17 октября 2011 в 16:15 / Статья
Чому наша влада часто оптимістично звітує про покращення життя вже сьогодні, а народ вперто не помічає цього і навіть навпаки - виходить на численні акції протесту проти погіршення соціально-економічного становища? Скажете, чиновники лукавлять. Не завжди. Вони просто не знають реалій, а в своїх заявах послуговуються неправдивими маніпулятивними данними, які їм підносять дрібніші бюрократи.
Такий висновок можна було зробити із виступів посадовців різних державних відомств, запрошених 12-13 жовтня на засідання Ради голів Незалежної профспілки гірників України, та із запитань до них від лідерів регіональних осередків НПГУ.
З Києва не все видно
Скажімо, слухаючи промову першого заступника міністра енергетики і вугільної промисловості Ігоря Поповича, багато профспілкових ватажків дуже дивувалися з наведених цифр і фактів. Дехто з них тієї миті навіть подумав, що, можливо, загалом у галузі все гаразд, а проблеми залишилися тільки на окремих шахтах, трудові колективи яких вони представляли. Проте насправді ситуація кругом на місцях не така втішна, як її бачать з Києва.
Як поінформував Ігор Миколайович, за дев’ять місяців цього року видобуток вугілля збільшено на понад два мільйони тонн до цьогорічного плану, тобто добули на 10,7% або 2,8 мільйона тонн більше, ніж за аналогічний період минулого року. Найрезультативнішу роботу продемонстрували «Селидіввугілля», «Антрацит», «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Торезантрацит».
Менше запланованого видобули «Луганськвугілля», «Лисичанськвугілля», «Львіввугілля», «Макіїввугілля». Останні підприємства загалом добули на 650 тисяч тонн менше, ніж за цей же період торік. За словами Ігоря Поповича, є позитивні зрушення в технічному і фінансовому оздоровленні підприємств «Донбасантрацит», «Шахтарськантрацит», «Красноармійськвугілля», «Сніжнеантрацит», «Селидіввугілля», «Антрацит», «Ровенькиантрацит».
Середня оплата праці з початку року збільшилася на 17,8%, а порівняно з цим періодом минулого року - на 30%, і на сьогодні досягла 5,1 тис. грн. Це, як повідомив міністерський куратор вугільної галузі, вдалося завдяки низці заходів, спрямованих на економію матеріально-технічних ресурсів, зростанню доходів і зменшенню витрат.
Крім того, вдалося збільшити бюджетне фінансування галузі на 1 мільярд 56 мільйонів гривень. Відповідні зміни до закону про держбюджет набули чинності 11 жовтня. Ігор Миколайович пообіцяв, що ці кошти буде спрямовано передусім на держпідтримку собівартості (936 мільйонів) видобутку, яка дасть можливість виплачувати підвищену зарплату, і на оплату за побутове паливо для шахтарів згідно з 48-ю статтею Гірничого закону (120 мільйонів). «Цього року ми на 100 відсотків закриємо питання з побутовим паливом на всіх підприємствах третьої групи - тих, що перебувають в процесі ліквідації чи реорганізації», - заявив заступник міністра.
Зиму перезимуємо. А весну? Розповідаючи про підготовку шахт до осінньо-зимового періоду, Ігор Попович заявив: «Наради з керівниками підприємств і виїзні перевірки засвідчили, що станом на початок жовтня шахти готові до зими на 80-90%. Окремі підприємства зможемо «підтягнути» до кінця листопада. З такою підготовкою зиму переживемо нормально».
На сьогодні, відрапортував чиновник, вивезення побутового палива за 43 статтею Гірничого закону становить 90%. Низка підприємств вже закінчили цю роботу («Південнодондаська-1», «Селидіввугілля», «Дзержинськвугілля», «Торезантрацит», «Сніжнеантрацит», «Луганськвугілля», «Лисичанськвугілля» і шахтоуправління «Донбас»). Відставання спостерігається на ДВЕК, «Орджонікідзевугілля», «Макіїввугілля» і «Донбасантрацит». «По згаданих підприємствах у нас є графіки, за якими їхні керівники, узгодивши з трудовими колективами, зобов’язалися завершити цю роботу найближчим часом – у жовтні-листопаді», - каже пан Попович.
Особливий режим продовжено
У міністерстві вважають, що й ситуація у сфері охорони праці значно поліпшилася. Мовляв, цього року питання забезпечення вуглярів засобами протипожежного захисту вирішене на 100%. Крім того, світильниками шахтарі нібито забезпечені на 98%. «Такого результату ми ще ніколи раніше не досягали, але цього року на тлі тих резонансних аварій, що сталися, цією проблемою зайнялися дуже ретельно, - зазначив перший заступник міністра.- Аварії показали, що наші зусилля недостатні. Їх треба направляти іншим руслом».
Водночас за 9 місяців кількість випадків загального травматизму зменшилася на 13% (якщо торік їх було 3649, то цього року – 3163, тобто на 486 випадків менше). Але при цьому зріс рівень смертельного травматизму на 23 випадки – це в основному внаслідок аварій на шахтах «Суходільська» та ім. В.Бажанова.
«Для запобігання таким аваріям було розроблено низку дуже серйозних заходів, починаючи від навчання людей і закінчуючи вкладанням у підприємства додаткових фінансових ресурсів. Загострено увагу на обладнанні в Луганській області Центру комплексної безпеки, в який надходитиме вся інформація по галузі про стан пиле-газового режиму. – розповів Ігор Миколайович. - У серпні було введено режим особливого становища підприємств, а саме здійснювався контроль за кожною зміною з боку керівників підприємств. Бо коли ми проаналізували причини цих і попередніх аварій, то з’ясували, що кожну з них можна було б не допустити, якби інженерно-технічні працівники проявляли принциповість, чітко виконували вимоги всіх інструкцій і нормативних документів. Тобто рівень підготовки гірничих майстрів і молодшого інженерно-технічного складу дуже низький. Тому довелося змусити безпосередньо перших осіб опускатись у шахти і контролювати стан справ.
14 вересня ми підбили підсумки цього особливого режиму: кількість травмованих на підприємствах зменшилася на 40-60%. Тому до 1 листопада було подовжено особливий режим на третій і четвертій змінах, які є найбільш травмонебезпечними». За даними Міненерговугілля, цього літа оздоровлено 23 відсотки працівників галузі (42 тис. 277 осіб) і 40% дітей шахтарів. Найкраші результати на «Свердловантрацит», «Макіїввугілля», «Дзержинськвугілля», «Ровенькиантрацит», «Львіввугілля» і «Селидіввугілля». Загальна сума затрат на оздоровлення збільшилася на 5 мільйонів гривень і становила близько 60 мільйонів. Це, за словами замміністра, найкращий показник з-поміж інших галузей, якими опікується Міністерство енергетики і вугільної промисловості. Наступного року, пообіцяв він, буде оздоровлено ще більше людей.
Основне завдання міністерства на цей рік – збільшення обсягів видобутку вугілля на три мільйони тонн, тобто на 10%, порівняно з минулим роком. Для цього необхідне додаткове фінансування галузі. Банки готові під гарантії уряду виділити 2,5 мільярда гривень кредиту на введення нових лав, на низку підприємств уже поставляється нове гірниче обладнання. Основний блок лав має вводитися на підприємствах Донецької області.
Хто дасть гроші?
Ще одне пріоритетне завдання профільного відомства – реалізація 79 запланованих інвестпроектів на загальну суму 35 мільярдів гривень. Здебільшого це проекти в рамках програми державно-приватного партнерства: оренда, концесія, приватизація тощо.
6 жовтня набув чинності закон про особливості оренди і концесії у вугільній галузі. «Основні відмінності його від досі чинного законодавства в тому, що закон дає можливість підприємству, яке переходить в оренду чи концесію, упродовж п’яти років користуватися державною фінансовою підтримкою, яка, щоправда, щорічно зменшуватиметься. Це дасть можливість гарантувати працівникам стабільність щодо виплати зарплати, а інвестор не залишиться сам на сам з підприємством, він зможе більше грошей вкласти у розвиток підприємства на старті інвестпроекту», - наголосив чиновник.
За його словами, закон також передбачає, що підприємство передається в оренду чи концесію тій структурі, яка надала найбільш привабливий і зрозумілий інвестиційний проект (розмір потенційних грошових вливань і гарантії соціального пакету). «Ми повинні розуміти, що інвестор планує робити на підприємстві, - каже Попович. - Разом з вами на конкурсній комісії ми вивчатимемо ці проекти і визначатимемо ті, які найприйнятніші для підприємства і колективу. Запрошуємо до співпраці усіх інвесторів, яких влаштовують наші умови: обов’язкове збільшення обсягів видобутку, обов’язкове вкладання коштів і збереження соціальних гарантій. При цьому наше завдання на 2012 рік – максимально залучаючи інвесторів, влити кошти в галузь». Розглянувши пропозиції керівників вугледобувних підприємств, у міністерстві дійшли висновку, що практично всі підприємства галузі за певний період (від одного року до чотирьох) можуть вийти на рентабельний рівень. Зокрема 65% підприємств, згідно з проектом відповідної державної програми, здатні досягнути цього у найближчі три роки.
«Тобто галузь життєздатна, - переконаний Ігор Попович, - це ми доводимо в документальному вигляді і трирічну програму розвитку галузі до 2014 року будемо виносити на узгодження і затвердження уряду, а, отже, для вирішення питання з її фінансуванням». Ігор Попович вважає, що в приватні руки мають переходити окремі шахти як цілісні майнові комплекси. «Можна в оренду чи концесію брати і ціле держпідприємство, - каже він, - але бажаючих зробити це немає, бо ДП більш затратне, ніж одна шахта. Не стоїть сьогодні черга інвесторів навіть на окремі шахти». Тобто, виходить, кращі копальні викуплять, а проблемні залишаться на державній шиї? Утім, замміністра вважає, що після цього державна шия стане міцнішою: віддавши привабливі шахти у приватні руки, зекономимо бюджетні кошти для гірших…
Попереду – боротьба за бюджет
Перший заступник міністра попросив у профспілок допомоги й підтримки у питанні бюджетного фінансування. За найскромнішими розрахунками профільного міністерства, на наступний рік вугледобувна галузь потребує 14 мільярдів гривень. У проекті бюджету-2012 на вугільну галузь зафіксовано 9,2 мільярда гривень. «Цього року ця цифра становить 9,4 мільярда, - каже Попович, - тобто фінансування зменшується нібито несуттєво, однак треба зважати, що цього року галузь перейшла на нові тарифні ставки, збільшився фонд оплати праці, а, отже, цих коштів недостатньо». Вижити, можливо, допоможе те, що ціна на вугілля наступного року має вирости на 15%. 4,2 мільярда гривень в міністерстві передбачили на технічне переоснащення, капітальне будівництво і реновацію. «Це крок у завтрашній день. Цю цифру нам необхідно відстояти», - звернувся Ігор Попович до голови НПГУ Михайла Волинця як до народного депутата. 2,3 мільярда гривень закладено на реструктуризацію і завершення процесу закриття 30 шахт.
«Ця проблема нас тримає за горло, - заявив Попович. - Нинішнього року на реструктуризацію було виділено 1,3 мільярда, але ми з року в рік беремо кошти з бюджету просто на утримання підприємств, які перебувають у стадії закриття. Бо на саме закриття коштів не вистачає. Однак ці гроші мали б спрямовуватися на розвиток, технічне переоснащення життєздатних шахт. Тому наступного року хочемо зламати цю тенденцію». Він запевнив, що люди від закриття копалень не потерпатимуть, бо, мовляв, частина з них й надалі обслуговуватимуть закриті шахти, а частину працевлаштують на інші підприємства.
Хіба ревуть воли, як ясла повні
Загалом лідери регіональних профспілкових організацій критично і з відчутною недовірою поставилися до більшості обіцянок замміністра. «Завтрашнього дня ми не бачимо, настав чорний день - у нас вже немає чим підвозити шахтарів на роботу і вивозити вугілля, нема чим заправляти машини, нема кабельної продукції, конвеєрів… З шахти «Центральна», де ще є 20 мільйонів тонн запасів вугілля, звільняють усіх, розкрадають обладнання, рейки і трубопроводи вивозять. У нас не виплачено зарплату на суму 4,5 мільйона гривень. За 2011 рік не вивезено 17,8 тисячі тонн вугілля.
По всіх позиціях, про які ви говорили, у нас є проблеми», - зауважив чиновникові Олександр Абрамов, голова профспілкової організації ДП «Красноармійськвугілля». Голова профкому шахти «Центральна» Анатолій Девятов нагадав недавні слова Президента Януковича, який казав, що в Україні будуватимуть нові шахти, відроджуватимуть навіть затоплені.
«Щоб відкрити нову шахту потрібні мільярди, а в «Центральну» треба вкласти лише 300 мільйонів, але їх немає», - дорікнув Девятов. У дискусію профспілковців із заступником міністра втрутився навіть голова НПГУ Михайло Волинець, який пояснив: «Дуже вигідно нині деяким посадовцям закривати шахти і звільняти людей. Бо, по-перше, гроші, які виділяють на закриття, найдоступніші для крадіїв. А, по-друге, дуже вигідно законсервувати вугільні запаси, бо у сусідніх країнах Європи вугілля залишилося дуже мало. Тобто ті, хто забере під себе ці запаси, розраховують, що згодом легко їх продадуть і на цьому гарно зароблять. Продавати ж запаси без колективу, колдоговору, соцпакетів і соцсфери дуже зручно і вигідно. А те, що при цьому шахтарські містечка просто загинуть, мало кого сьогодні хвилює. Навіть депутатів міськрад і мерії міст, як це спостерігається, скажімо, у Димитрові».
У забій… із запальничкою?
Представники багатьох шахтарських трудових колективів заперечували статистику профільного міністерства про забезпечення гірників на 100% засобами індивідуального захисту і на 98% - світильниками. «Люди йдуть в шахту з китайськими ліхтариками, із запальничками. А лампи, про які ви звітуєте, згоряють за дві години. Нема не тільки засобів індивідуального захисту, а й спецодягу, респіраторів, навіть бинтів», - нарікали вони.
Ватажок же львівського осередку НПГУ Михайло Шабля назвав «липовою» статистику про оздоровлення шахтарів. За його словами, грошей на путівки не виділяється, тому голови профкомів змушені були розрахуватися за оздоровлення членів профспілки за рахунок профвнесків, оскільки договори з базами відпочинку укладені заздалегіть. А це – порушення фінансової дисципліни, тому проти багатьох голів профкомів прокуратура порушує кримінальні справи.
Не інвестори, а торгаші-посередники
Перший заступник голови НПГУ Анатолій Акімочкін не вірить у ефективність інвестиційних проектів за механізмом державно-приватного партнерства. «Інвесторів насправді нема, а є просто люди, які розпоряджаються плодами шахтарської праці, тобто торгують вугіллям, - стверджує Анатолій Акімочкін. - Політика державно-приватного партнерства не працює. Закон про оренду і концесію у вугільній промисловості не передбачає відповідальності цих інвесторів за прийняті рішення і за результати господарської діяльності. Потрібен жорсткий контроль з боку держави. Бо реально такі шахти вже стоять: нема не тільки обіцяних технологій, а навіть найнеобхіднішого – паливно-мастильних засобів, лісоматеріалу тощо.
Тому, приміром, саме з цієї причини на «Макіїввугіллі» за ініціативи профспілок оголошено передстрайкову готовність. Якщо у ході переговорів з інвесторами вихід не буде знайдено, то доведеться шукати інших, які реально працюватимуть. Бо ті інвестори, які не фінансують розвиток шахт і поточну роботу, нам не потрібні. Вони лише поексплуатують надра, доведуть шахту до ручки і спокійно підуть». Не влаштовує НПГУ і передбачена в проекті держбюджету сума коштів на вугільну галузь. «Це не бюджет розвитку вугільної промисловості, а бюджет її згортання», - вважає Анатолій Акімочкін.
А Михайло Волинець уточнює: «9 мільярдів гривень – це мізер. Бо навіть у кризовому 2009 році було 10 мільярдів. А за цей же час ціни підвищилися удвічі - і на продукти харчування, і на товари широкого вжитку, і так само на все необхідне для роботи шахт».
Не на тих напав…
З 1 жовтня набула чинності нова редакція закону про реформування пенсійної системи, а тому в НПГУ, яка послідовно гостро критикувала її і вносила безліч пропозицій щодо вдосконалення законопроекту, виникло багато запитань щодо пенсійних нововведень. Але директор Департаменту пенсійного забезпечення міністерства соціальної політики і праці Микола Шандря так і не зміг відповісти на більшість із них. Він здебільшого хвалив новий закон, але, як кажуть, не на тих напав… Під тиском аргументів профспілковців змушений був визнати, що закон має багато «білих плям», і їх можна заповнити лише шляхом внесення законодавчих змін у майбутньому. Найбільше дісталося чиновнику, коли він кивав на Європу, яка «вся підвищила пенсійний вік».
Профспілковці зауважили, що в європейських країнах люди живуть довше, мають значно вищу зарплату, краще медообслуговування, цивілізовані умови праці тощо. «Порівнювати Україну з Європою нелогічно і некоректно», - наголосив Анатолій Акімочкін. Микола Шандря намагався виправдатися тим, що якби залишилася стара система, то довелося б платити пенсії з держбюджету, тобто треба було піднімати податки. Профспілковці ж не проти збільшення податків для олігархів. «Ось у мене цікава довідка: з початку цього року європейські інвестори вклали в Україну 40 мільярдів доларів. Понад 11 мільярдів прийшло з Кіпру. Німеччина всього 7 мільярдів дала…
Виявляється, Кіпр - найбільша країна-інвестор! Ось де всі «податки» наших олігархів… Реформою цей закон назвати не можна, його називають законом про ліквідацію дефіциту Пенсійного фонду. Іншої назви він не має», - дорікнув Анатолій Акімочкін. «Я не називаю це пенсійною реформою, бо, по суті, самої реформи нема, це тільки перші кроки, які здійснюються, щоб збалансувати пенсійну систему. Утім, й сама пенсійна реформа нічого не розв’яже, без реформи економіки ми нічого не зробимо», - визнав зрештою і пан Шандря.
Коли ж профспілкові лідери стали вимагати, аби замість підвищення пенсійного віку і трудового стажу та зменшення розміру пенсій, чиновники домоглися створення нових робочих місць, збільшення зарплат, не закривали підприємства тощо, то пан Шандря лиш розвів руками: «Усі знають, що треба робити, але не знають як».
Якщо гора не йде…
На запитання профспілковців також відповіла начальник відділу з питань оплати праці Мінсоцпраці Неля Сенько. Однак лідерів НПГУ це не влаштовувало, бо на розмову вони запрошували першого заступника міністра соцполітики пана Надрагу. І поговорити хотіли не так про особливості оплати праці, як про скандально відомий проект Трудового кодексу, який, попри вже закладені в ньому рабські норми, ще й «доопрацьовується» у відомстві «головного реформатора» пана Тігіпка.
«До другого читання проекту кодексу подають ще жахливіші пропозиції, - зауважив Михайло Волинець. – Приміром, на підприємстві, де працює менше як 50 осіб, можна буде звільняти працівника без згоди профспілки. Тобто власник може штучно «роздробити» одне велике підприємство на кілька і звільняти людей, як йому заманеться. Або пропонується перевести всіх працівників на індивідуальні контракти, а, отже, людей звільнятимуть після закінчення терміну дії контракту навіть без пояснення причин. У багатьох сферах пропонують запровадити сезонну працю: зібрав урожай і йди на всі боки…»
Не дочекавшись пана Надрагу в себе, лідери незалежних профспілок пішли до нього – влаштували 13 жовтня пікетування Міністерства соцполітики.
У аваріях винна адмінреформа і смішні штрафи
Багато запитань було й до представника Держгірпромнагляду Євгена Степановського. Збільшення кількості аварій на шахтах останнім часом він пояснив прорахунками у реформуванні Держгірпромнагляду, що відбулося на початку року.
До адмінреформи державний нагляд у вугільній галузі здійснювали більш як 350 гірничих інспекторів. Нині їх штат скорочено наполовину, а, отже, зменшено кількість перевірок. На одного інспектора припадає 8-10 шахт, а в деяких регіонах і більше. Крім того, за словами Євгена Степановський, й дієвість покарань втратила свою роль. Роботодавцям простіше сплатити штраф у розмірі 170 гривень, ніж витрачати гроші на придбання засобів індивідуального захисту, а працівникові легше заплатити 34 гривні штрафу, аніж використовувати ці засоби.
«Більшість керівників безвідповідально ставиться до створення безпечних умов праці на шахтах, часто ці питання розглядаються як другорядні. Шахтарі ж погоджуються працювати в небезпечних умовах, щоб тільки зберегти робоче місце. У цьому питанні потрібна допомога профспілок, зокрема треба домагатися, аби відповідальність роботодавців за недотримання техніки безпеки на підприємстві було чітко прописано в трудових договорах. Держгірпромнагляд і профспілки повинні координувати свою роботу, спільно працювати», - заявив Євген Степановський.
Водночас Михайло Волинець навів приклад такої «співпраці»: «Ми судимося з Кабміном з приводу того, що всупереч положенню про розслідування нещасних випадків Держгірпромнагляд виключив представників НПГУ зі складу державних комісій з розслідування причин останніх аварій на шахтах. Хоч там загинули і були травмовані члени нашої профспілки. Було порушено весь порядок створення спеціальної комісії, бо влада перестрахувалася, щоб у разі виявлення порушень з боку роботодавця, про це не дізналося суспільство, адже НПГУ ніколи нічого не приховувала від людей. Як можна дійти до такого нахабства: отримувати зарплату за рахунок платників податків, а обслуговувати зовсім інших людей, працювати на шкоду тим, хто платить податки!».
А львівський профспілковець пан Шабля поінформував про ще більш дику ситуацію. Коли сталася аварія на шахті «Межиріченська», на її ліквідацію було виділено 1 мільйон 80 тисяч гривень. Але вони так і залишилися в казначействі, бо там сказали: «Не дамо ні копійки, бо ви не провели тендер на ліквідацію аварії. Якби загинули люди, то ці гроші ви отримали б відразу, а так повинні були проводити тендер…». Було б смішно, якби не довелося плакати!..
Петро РОСИЧ
#ГП Антрацит #Зарплата #Китай #Ровенькиантрацит #Свердловантрацит #Торезантрацит